Кажуть, за радянських часів існували такі відділи, де "народну" мудрість вигадували - анекдоти, приказки тощо. Думаю, не брешуть. Самі порівняйте. За дурною головою і ногам нема спокою - зрозуміло, красиво, працює(перевірено на практиці). Знайко біжить, а незнайко лежить - цю "творчість" у фразеологічному словнику знайшла. Кого автор мав на увазі? Якщо відомих героїв Носова, то всі вони непосидючі та діяльні малюки. Якщо людей з освітою та неуків, то треба ще подивитися, хто на кого працює. Підлеглі зазвичай бігають чи тупцюють на місці(залежно від спеціальності), а шеф лежить десь на тропічному острові біля басейну з прозорою водичкою, і довгонога краля мастить його цилюлітне тіло кремом від засмаги. Дозволяю дофантазувати, в кого з них дві вищі освіти, а в кого дві відсидки. Не міг народ такої дурної приказки придумати.

Не помітила, як відключилася. Навколо суцільна темрява, густа і тепла. Вона обтікає мій світлий контур, тому розумію, що рухаюся з шаленою швидкістю. Чомусь згадалися "американські гірки", хоча ні рейок, ні возика, ні страху. Позаду бовваніє ще якийсь обрис. "Пора!" - чую чужу думку. Можливо, якась частина мене і знала, що це все означає, бо я не здивувалась запитанню. "Чи ти щось забула(залишила)?" - по-своєму пояснили моє мовчання. Довго відповіді шукати не довелось. Перед очима постали крони дерев, що весело тріпотіли зеленим листячком погожої сонячної днини. "Я ще не бачила новонародженого сина," - впевнено додала подумки.