Надвечірнє сонце безсоромно зазирає у готельний номер. Його промені, долаючи прозору завісу, розбиваються на тисячі блискіток, примушуючи мене ледь примружити очі. Здається, що біля мене нікого немає і я кохаюся із самим Ярилом. Та варто лише трохи повернути голову, і постає моє ладо, оточене сяйвом, мов крила янгола палахкотять за його спиною.